NOZgBCmDZzПройшло вже півтора роки з моменту втілення у життя так званої транспортної реформи в Кіровограді. Саме тому ми вирішили проаналізувати, що ж саме змінилось і як виграли від її впровадження звичайні жителі міста. Якщо виграли щось взагалі…

А почався цей головний біль, розрекламований як реформа і покращення, 31 травня 2013-го року з ліквідації найпопулярніших маршрутів міста – тоді зникли 120-й, 50-ий, 5а, 10-ка, 9-ка та 150а. Це було зроблено нібито для розвантаження центральної частини міста та уникнення дублювання. Проте навіщо ж тоді було впроваджувати альтернативні маршрути, якщо тільки-но прибрали зайві?

Нагадаємо, що були введені такі маршрути великої і середньої місткості, як 100, 101 та 1Ц. До речі, це жодним чином не вирішило проблему завантаженості центральної частини міста, яка насправді зводилась до того, щоб змусити перевізників дотримуватись інтервалів руху і зробити заїзну «кишеню» в центрі міста. І хоч з останнім впорались, за що і отримали єдиний плюс, то в усьому іншому влада вирішила піти складним шляхом.

Так, для цього погіршення життя кіровоградців з бюджету міста було виділено цілих 60 000 гривень, якими оплатили послуги студентів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, які і розробляли сумнозвісну реформу. Чому не можна було взяти наших, місцевих, які більше знайомі із проблемами рідного міста – питання риторичне. Тим паче, що дослідження якості перевезень та пасажиропотоків вже було зроблено до цього силами студентів КНТУ. За його результатами навіть складалась величезна таблиця з рекомендаціями щодо виключення тих чи інших маршрутів. Серед «невдалих», до речі, не було таких найпопулярніших, як 50, 9а чи 120. Тепер маємо те, що маємо.

Наприклад, якщо раніше з вулиці Лісопаркової до мікрорайону Жадова можна було доїхати трьома-чотирма маршрутами, то зараз це можна зробити лише одним – 1Ц. Те ж саме стосується Полтавської. Замість 6-7 маршрутів городянам на вибір дається лише три, два з яких об’їжджають через Ковалівку. А проблема перевантаженості маршруток в таких районах, як Балашівка чи Велика Балка взагалі не була вирішена.

Не дивно, що проти таких «покращень» повстала більша частина міста. Слова «вдячності» можна було почути у розмовах ледь не на кожній зупинці, особливо вранці і ввечері в години пік, коли люди змушені їхати на роботу або повертатися з неї, відчуваючи себе оселедцями в консервних банках.

Проти горе-реформи увесь час активно виступав міський осередок Політичної партії «УДАР». У різних районах міста були встановлені намети, в яких кожен бажаючий міг проголосувати проти транспортної реформи. Тоді лише за кілька днів було зібрано 5000 таких підписів. Проте на провладну більшість злочинної Партії регіонів це аж ніяк не вплинуло, і вони продовжували «покращувати» усім життя вздовж і впоперек.

b5191f98c846afa8a63dc0a731d0a838

Невдовзі після того, як чорну справу було зроблено, навіть самі регіонали визнали цю транспортну реформу недолугою і почали просити повернути ряд маршрутів. Тобто все, що робилось до цього, просто зводилось нанівець. Адже окрім нових альтернативних маршрутів, відновили ще й старі, а тому ідея з ліквідацією «дублів» провалилась, як і наміри розвантажити центральну частину міста. А 60 000 гривень в результаті успішно вилетіли в трубу.

Більш того, великовмісні хвалені маршрути №100, 101 та повернутий 150а також зникли із мережі через банкрутство “Автобусного парку”. І тепер дістатись з однієї частини міста до іншої стало ще складніше. Особливо постраждали пільговики, адже їх тепер згоджувались перевозити одиниці, а через обмеження виплати дотацій з держбюджету їх взагалі почали “відфутболювати” ледь не всі маршруточники. В цьому плані війна пільгових категорій громадян із водіями-хамами взагалі була програна – ті просто об’їхали Революцію Гідності і всі її здобутки. Треба ще додати, що не виконались обіцянки стосовно чистоти в салонах маршруток, а на тому, на яких обдертих сидіннях людям кожного дня доводиться діставатись до роботи, не варто навіть зупинятись.

Немає також і обіцяних вивісок із розкладом руху транспорту ні в самих маршрутках, ні на зупинках. Вірніше, у деяких транспортних засобах вони були, але дуже швидко пошарпались і стали нечитабельними.

До всього цього тодішній голова фракції «Батьківщина» та одночасно голова слідчої комісії, яка займалась вивченням порушень з цього питання Іван Марковський, 18 грудня 2013 року під час 32-ї сесії заявив, що транспортна реформа проводилась із численними порушеннями законодавства, які мали всі ознаки корупції. Зокрема, найбільш прибуткові маршрути розділили між собою троє перевізників – члени Партії регіонів. Проте звіт комісії був проігнорований провладною більшістю і не був взятий до уваги.

Згодом монополістам знову «позолотили ручку». 29 квітня 2014 року міськрада вирішила підняти проїзд у маршрутках до 3 грн. Це нібито зробили через подорожчання пального та деталей, про які говорили страйкуючі перевізники перед міськвиконкомом. Утім, причина цього полягала в іншому.

Насправді левова частка прибутку перевізників осідає в карманах посадовців. Адже згідно чинного законодавства, фізична особа-підприємець (власник маршрутного таксі) не має права на отримання відповідної ліцензії, яка б дозволяла займатись перевезенням пасажирів. Через це вони змушені сплачувати більшу частину свого прибутку юридичним особам, які мають ці дозволи. На даний час їх власниками є місцеві чиновники або наближені до них особи.

Це певним чином пояснює те, що чомусь немає різниці між вартістю проїзду в переважній більшості маршрутів багатомільйонного Києва та Кіровограда. Чому в столиці, де відстані значно довші, люди платять у маршрутках стільки ж, скільки і ми? Чому в тій же Полтаві вартість проїзду нижча, ніж у нас, хоча там використовують імпортні маршрутні таксі, деталі на які значно дорожчі від наших «Дельфінів»? Все це риторичні питання.

Тож, як то кажуть, се ля ві. «Покращення», яке намагався зупинити міський «УДАР», все ж таки «впарили» кіровоградцям, особливого дозволу не питаючи. Але життя від цього чомусь кращим не стало. Та ця політична сила обіцяє, що продовжить боротись із транспортним свавіллям, яке започаткували колишні регіонали.

Олександр Стрілець