Онул Лариса Анатольевна

Онул Лариса Анатольевна

Одні вважають, що жінки повинні активніше брати участь у політиці. Інші впевнені, що політика – не жіноча справа. Обидві сторони наводять свої аргументи. Але істину, як відомо, потрібно шукати в іншій площині. Свою думку ми попросили висловити депутата міськради, відомого в Кіровограді мецената Ларису Онул.

– Лариса Анатоліївна, про роль жінки в політиці говорено і писано багато. Здається, ну що ще можна сказати? Але ні, вступивши в XXI-е століття ми все ще обговорюємо це питання. Як Вам здається, чому?

 

 


– Напевно, тому, що і в XXI-му столітті не вирішена гендерна проблема. Ми, жінки, продовжуємо переконувати себе в тому, що рівні у своїх правах з чоловіками, і при цьому виховуємо своїх синів у традиційних уявленнях про місце чоловіка і жінки в суспільстві. От коли ми виростимо нове покоління, в якому жінкам не платитимуть менше, ніж чоловікам за виконання однакової роботи, коли давати підвищення будуть виключно виходячи з показників успішності в діяльності та особистих досягнень, питання зніметься саме собою.
– Але, напевно, потрібно не забувати і про те, що саме на жінці більшою мірою лежить турбота про дім і дітей …
– Звичайно, нам природою призначено бути матерями, берегинями домашнього вогнища. І це величезне щастя – мати дітей.
– Так, може, краще сидіти вдома, готувати їжу, стежити за порядком, виховувати дітей. Бути у чоловіка за спиною, як за кам’яною стіною, так би мовити.

– Я думаю, не у всіх, на жаль, ця кам’яна стіна є. Але справа навіть не в цьому. Часи, коли жінки жили за законом трьох К – Kinder, Küche, Kirche (діти, кухня, церква) – давно канули в Лету. Та й життя своїми прикладами доводить той факт, що жінки бувають розумнішими, сильнішими і успішнішими за чоловіків. Тому я на проблему участі жінок у політиці дивлюся під іншим кутом. Я переконана: якщо жінка хоче щось змінити в житті рідного міста і батьківщини в цілому, вона повинна це зробити. Якщо жінка відчуває в собі сили зробити життя людей кращим, вона повинна це зробити.
Вона повинна вірити в себе. Я в себе вірю. Я знаю, яким має бути наш Кіровоград. Я знаю, як це зробити і роблю. Я бачу, що кіровоградці мене підтримують.
– І все ж, як поєднувати кар’єру і сім’ю?
– Встигнути все, правда, важко. Але можливо. До того ж, в цьому ми теж стаємо зразком для наших дітей. Дивлячись на маму, яка має свою чітку громадянську позицію, бачачи її активність, її бажання допомогти людям, її вміння домагатися поставлених цілей, діти виростуть сильними, цілеспрямованими та успішними людьми, які в житті зможуть домогтися багато чого. І хочу зауважити, що успішного кар’єрного росту жінки досягають багато в чому завдяки тому, що у них міцні сім’ї, які їх підтримують.
– Переконали. Поговоримо про український парламент. Згідно зі статистикою Світового банку, Україна займає 151-е місце в світі за кількістю жінок у парламенті. Це при тому, зауважте, що 65% від загального числа виборців складають саме жінки.
– Так, ця статистика вражає, особливо якщо враховувати те, що найбільш прогресивними в цьому плані є Руанда, Андорра і Куба. Наприклад, на острові Свободи налічується 45 відсотків жінок-парламентаріїв, а у нас в Україні трохи більше дев’яти. Дуже добре, що жінки займаються освітою, здоров’ям, соцзабезпеченням, культурою. Але й тут спрацьовує стереотип. З одного боку, так, ці питання нам ближче, адже ми все пропускаємо через себе, завдяки власному життєвому досвіду розуміємо що, де і яким чином потрібно змінити. Але жінки обов’язково повинні займатися економічними питаннями розвитку нашої країни в цілому і кожного населеного пункту, кожної родини зокрема. Погодьтеся, жінки відповідальніше ставляться до роботи, інтуїтивно відчувають проблеми і вміють при прийнятті рішень уникати конфліктів.
Що вже говорити про зовнішню політику. Кризовий час змушує жінок активніше брати участь в суспільних процесах. Жінки більш схильні до компромісів, вони, я б сказала, схильні до пошуку нових шляхів для розвитку та взаєморозуміння.
Подивіться, як зараз почали щільно спілкуватися солдатські матері України та Росії. І не сумнівайтеся, вони величезна сила. Українські жінки брали активну участь в нашій Революції Гідності. Наприклад, Марія Матвіїв, медсестра швидкої допомоги з Львівської області. Саме вона під кулями снайперів без каски і щита виносила на собі з вулиці Інститутської поранених в страшний двадцятий день лютого. Я впевнена, що російські жінки допоможуть нам зупинити війну. Їм потрібно врятувати життя своїм синам.
– Одного разу Маргарет Тетчер сказала, що будь-яка жінка, яка розуміє проблеми в управлінні домашнім господарством, зрозуміє проблеми і в управлінні країною. Чи не здається вам ця заява деяким перебільшенням?
– Думаю, ви розумієте, що вона говорила, перш за все, про потенціал, яким володіють жінки. І не будемо забувати той факт, що чим більше жінок займають вищі керівні пости, тим краще захищені жителі країни. Згадайте досвід скандинавських країн. У Фінляндії, наприклад, де жінки займають 40% місць в парламенті, безробіття знаходиться на рівні 3%. Країни цього регіону відрізняються високим рівнем державної підтримки малозабезпечених і матеріальні блага серед населення розподілені більш рівномірно. Чого не можна сказати про Україну. Так що в нашій державі, де більшість людей живе на мінімальну зарплату, давно пора більш активно використовувати потенціал жінок. І для цього є прекрасна можливість – прийдешні парламентські вибори.

Олена Ковальова.

За матеріалами газети “Народне слово”